На босу попу

41

От у всіх начебто більш-менш поширені і нормальні причини задолбаться, а в мене й сміх, і гріх.

Йдемо з коханим в магазинчик спідньої білизни. Дивимося, інколи сміємось над розмірами F — це ж шапка на двох! Сміх сміхом, але не зрозумію, як таке відростає у щасливих власниць цієї розкоші. Ну да ладно.

А ще ми вибираємо мені красиве нижню білизну — я міряю і красуючись, а мій чоловік милується і потихеньку входить в грайливий настрій (настрій, а не фізичну готовність!). Ми купуємо обновку (зазвичай це ліф, пояс з панчохами і трусики) і йдемо додому. Ми обидва вже в настрої, залишилося мені усамітнитися у ванній і переодягнутися…

Ось тут і вступає в силу це заподляцкое «але». Скільки разів і якими руками ці трусики вже чіпали до мене? Коли міряю — завжди на свої, мікроскопічні, непомітні, але прикривають важливі місця стрінги. А тут потрібно на босу… хм, ну ви зрозуміли. Ось і все, вдягти я їх не можу: по-моєму, це просто негігієнічно, та й гидко мені. Так, я вся така ніжна і примхлива. Але не прати же їх прямо зараз і феном сушити? А ось доводиться… Дзеркало у ванній велике — дивлюся на себе, виглядаю як дура і не знаю, чи то мені іржати зараз над собою, то пожаліти себе, бедняжечку таку, зЕкшн снюючу подвиг в ім’я любові.

Ходити вибирати самій — ритуал і частина гри загубляться. Сушити феном довго. Перебороти себе — знову втрачається весь настрій. Мабуть, пора відрощувати мізки: скільки не б’юся, а швидкого рішення в такій критичній ситуації не бачу.