Немаленьке біле плаття

4

Багато було тут історій про зовнішній вигляд, про культ «догляду за собою» — ось і моя задолбашка як раз з тієї ж опери.

Задовбав мене, не повірите… культ Весільного Плаття.

Вже багато років весільний наряд у західному світі не несе релігійно-сакрального навантаження. Символ чистоти і невинності нареченої — таки я вас благаю. 99% наречених вже рішуче не безневинні (а у багатьох «любов їх проявилася так, що всім стало помітно»). Умовність. Інакше кажучи, немає ніяких факторів, за що можуть покарати духи, боги, предки і місцевий жрець прям дубиною по голові. Так чому певний набір фасонів/забарвлення/обробки викликає цей трепетний жах «воно ж весільна»?

Іноді я дивлюся сайти весільних нарядів. Як жінка, як естет і як художник, я знаходжу багато зразки справжніми творами мистецтва. Мені хотілося надіти таке на випускний, мені б хотілося вдягати на такі заходи з дрес-кодом «white tie», наприклад, але чорт забирай, вони ж весільні! Їх не можна нікуди, крім Загсу/церкви!

Я ніколи не хотіла весільної церемонії з набором «сукня-букет-тамада-ресторан-фотосет». Це було категорично для мене неприйнятно. Так, навіть заради того, щоб хоч разок надіти жаданий наряд. Так, у деякому сенсі, саме тому. Мені подобається десяток варіантів, я можу собі дозволити цей десяток, мені вибирати одне, бо так треба? Або заміж ходити всі десять разів заради сукні?!

Я прекрасно розумію питання етикету та доречності. Так от, недоречність деяких шедеврів дизайнерського мистецтва на тій підставі, що вони весільні, мене жахливо задовбали.