Не забирайте мою радість

83

Ніхто не задовбав, але… Ми з чоловіком молода сім’я з очевидним для цього статусу достатком (гроші є, але зайвих — ні), і ми чекаємо нашого першого дитини.

Численна рідня, щиро дбаючи про нас і бажаючи допомогти заощадити, поділилася речами для немовляти, тому сорочечка, повзунками, комбинезончиками, бодиками та іншим лялька вже забезпечена на півроку точно. Багато речей навіть нові! Нам залишилося купити буквально пару дрібниць. Але от у мене таке відчуття, що у мене вкрали радість.

Ми живемо у великому місті (рідні в більшості своїй в дрібних містечках області), тому у нас є можливість доїхати до магазину за «оптовке», у якому дитячі речі за розумною ціною, але у мене немає необхідності покопатися серед численних распашоночек, поумиляться крихітним розмірами, посравнивать і повыбирать. Я зараз не можу піти і вибрати ці три нещасні сорочечки з хорошого м’якого бавовни, зі швами назовні, без дурних картинок, що не пропускають повітря, сорочечки, які подобалися б мені, а не двоюрідної тітки. Якщо я так зроблю, то що мені робити з тими двадцятьма, дев’ятнадцять з яких мені не подобаються, але які вже лежати випрані і випрасувані?

Рідні мої, дякую за вашу турботу. Але якщо хтось так само хоче допомогти ближньому, то залиште майбутньої матусі можливість самій купити дитячі речі, хоча б на перший місяць життя ляльки, не забирайте цю радість.