Моє місце з краю, нічого не знаю

72

Здавав документи на закордонний паспорт. Приходжу з ранку чергу п’ятнадцять чоловік. Не так вже багато для ФМС. Але через три-чотири години звідки починають виповзати тітоньки і дядечки.

— Ой, я вранці займав, просто потім в магазин ходив!
— Ой, я ось за цим молодим чоловіком стояла, просто мені треба було додому на кілька годин!

І черга раптово роздувається ще на десять хитрунів, які вважають, що нудьгувати в черзі — це для лохів.

Міська поліклініка. На лавках — безліч хворих, всім потрібно до терапевта. До мене підходить дама і кліпає оченятами:

— Ой, чоловік, можна я за вами позикою, а коли ваша черга піЕкшн де, ви мені зателефонуєте? Я тут недалеко живу!

І не лінь же їй туди-сюди бігати…

Особливий шик — столбить місця біля кас в продуктових магазинах.

— Чоловік, перед вам же ще п’ять чоловік. Ви запам’ятайте, що я за вами стояла, а я поки продуктів наберу!

Може, відразу в супермаркетах електронну чергу до кас вводити?

— Ой, чоловік, що ж ви пройшли до каси, а мене не покликали! Я свою чергу прогавила!

І, головне, свято вірить, що сталася несправедливість, і вона прогавила тільки через мене.

Громадяни, не треба вважати себе кращим за інших!