Весь вечір на весільній арені

26

Коли мені було шість років, виходила заміж моя сестра. Ось те, що я пам’ятаю.

Столи з частуваннями стояли у великій залі приватного будинку на першому поверсі. Друзі з боку нареченого обходили хату з боку, підходили до вікон залу, відкривали вікна і просили, щоб їм передавали горілку прямо під вікна. Зайти в зал і напитися хоча б при молодят — не комільфо. Бабуся нареченої, витратила половину своєї пенсії на цю злощасну горілку, тихо плакала і матюкалася поперемінно.

З-за цього конфузу до нареченого дуже довго ставилися насторожено і називали бандитом. Непоганий, загалом-то, хлопче, рукастый і тямущий, був винен хоча б у тому, що якийсь час у житті займався перегонкою з міста в місто. На мові наших родичів це означало «рекетир».

Молодята чесно попередили: даруйте краще гроші. Не всі господині можуть стерпіти аби яку техніку, мають свої смаки і розраховують придбати щось певне. Ні, кожен другий родич вважав своїм обов’язком приперти на весілля третій телевізор «Веселка», четверту пральну машину «Вятка» і голосно заявити:

— Не, ну а що ви незадоволені? Зажрались, блін… Беріть, що дають! Телевізор (машинка, вафельниця) в господарстві згодиться!

А чого б їм бути задоволеними, якщо можна взяти всі чотири пральні машинки, продати їх і купити одну хорошу і якісну? Так ні ж блін, ви ж образитеся…

Наречена дуже хотіла бачити нас, своїх братів і сестер, за весільним столом. Більшістю далеких гостей було вирішено, що дітям від 6 до 12 років нічого робити на святі дорослих, і нас відправили на другий поверх «гратися в іграшки і не заважати святкування». Благо дозволили взяти по шматку торта і склянці соку. Навіть батьки не змогли втримати п’яний натовп з двадцяти людина, яка мало не силою выпихивала нас із залу.

Остаточно псувати весілля скандалом не хотілося. Саму церемонію вручення подарунків, шлюбний танець і всі самі чарівні моменти ми побачили через пару тижнів на фотографіях і відео, знятими криво і косо тими ж п’яними родичами. Було б не так прикро, якби із залу вигнали всіх дітей, які є в наявності. Ні, власні діти гостям не завадили нітрохи:

— Двісті карбованців квиток коштував — що ж тепер, грошам пропадати? Нехай дивиться малець!

Мабуть, в цирк квиток коштує дорожче, ніж квиток на поїзд, автобус і непотрібний подарунок. А ви не знали, що гості сприймають весілля як цирк?

Скоро мені 23 роки. Ідіть ви в жопу зі своїми родичами, сукнями та кульками на машинах. Тільки «громадянка».