Змінив і забув

33

А знаєте, що мене задолбали? Борці з подвійними стандартами. Ось всюди-то вони їх бачать, всюди рубають правду-матку про лицемірство інших… але не себе.

Люди, мати подвійні стандарти — це нормально. Не прите ви проти людської природи, не можна 100% часу ставитися до себе «об’єктивно». У своїх власних очах, ми завжди знайдемо собі виправдання, в той же час відмовляючи у виправданні оточуючим.

Так, я людина, я не хочу, не бажаю бути послідовним у своїх судженнях і вчинках. Я не робот, не працюю за програмою і маю право застосовувати різні підходи до різних ситуацій. Та й, крім того, не буває двох абсолютно однакових ситуацій, завжди є деталі, в яких, як кажуть, диявол.

Тому бісять люди, які кажуть, мовляв, «ти раніше думав по-іншому». Панове! У вашому затвердження і криється розгадка — я маю право на зміну думки. Я не пов’язаний прецедентами, як британський суд, захочу — завтра буду судити з точністю до навпаки, і ніхто не вправі перешкодити мені.

Але я хоча б маю нахабство (чи совість, тут як подивитися) визнати це.

Чому ж ви в чужих очах бачите смітинки, а в своєму колоди не помічаєте?