Все в дім, все в сімю

18

Громадяни, я задовбали. І причина тому — поведінка моєї свекрухи. Ні, вона не лізе в нашу з чоловіком особисте життя і в наш комод з нижньою білизною. Не бреше про мене з сусідками і не налаштовує онуків проти їх власної матері. Вона просто економить. Ні, не так — ЗАОЩАДЖУЄ.

«Анечка, у мене ні-чо-го не пропадає!» — це гасло я чую при кожному спілкуванні з нею. Після цього мені демонструється, наприклад, неабияк поношене пальто, низ якого обрізаний до куцести, а отримані смуги матеріалу вшиті в бокові шви: «Підігнала ось по фігурі! Ленуська викинути хотіла, а я забрала! У мене ні-чо-го не пропадає!»

Бачила я шкарпетки і, вибачте, рейтузи, на яких від штопання майже не видно, власне, трикотажного полотна. Гуртки з відбитими краями — «Тарасиха викинути хотіла, а я дивлюся, хороші ж гуртки, зараз таких не роблять!» Іржавий жерстяної піднос з облупленою фарбою — «Це ж хохлома!» Сушащийся на мотузці бюстгальтер, несхожий на бюстгальтер ні формою, ні кольором. «Федір (чоловік) задовбав, носить в гараж самогонку, всі пляшечки з дому перетягав! Так я тепер гуляю з собакою і дивлюся: у лісочку часто бульбашки з-під Трої“ валяються, я їх отмою гарно, з милом, і в них йому наливаю!» Зимовий комбінезончик для згаданої собаки зшитий з якого витягнули зі сміттєвого бака хутряного жилета, про що всім навколо з тією ж радістю і гордістю повідомляється.

«У мене ні-чо-го не пропадає! Помідори солоні ось запліснявіли, так я їх пережарила, знаєш, з цибулею — та в борщ! Інша б викинула, а я хитра!» — ось що найжахливіше і задолбали найбільше. Тому страшно відпускати до свекрухи онуків, яких вона нагодує борщем з цвілими помідорами. Тому не хочеться йти до неї в гості і, можливо, пити чай з підібраною на смітнику чашки з позаторішніми варенням, яке за несъедобностью віддала свекру на самогон сусідка. Тому страшно пробувати спечені нею пиріжки — так і уявляю, що вона може сказати: «У мене ні-чо-го не пропадає! Печінка ось протухла, так я її пережарила, знаєш, з цибулею і пиріжки! А інша б викинула!»

При цьому пенсія і свекрухи, і у свекра досить висока, вони не бідують настільки, що можуть дозволити собі їздити на курорти або теплі моря. Йшла на пенсію свекруха з посади головного бухгалтера великого підприємства. Я віддаю собі звіт, що ось це все, швидше за все, ознака психічного нездоров’я, але як у такій ситуації бути мені і моїй родині і як спілкуватися зі свекрухою (а вона ображається — не приходьте, мовляв, забули старих!), теж не збагну.