Голос є — розуму не треба

47

Я студентка філологічного факультету педагогічного університету. І мене задовбали примусовість усіх розважально-розважальних заходів, що проводяться моїм універом!

Половина групи не з’явилася на концерт/виступ/конференцію/виставку? Староста отримує догану з загрозою відрахування, інші — гнівну відповідь про те, які ми невдячні, нікуди не ходимо, не цікавимося танцями і картинами, які не мають ні найменшого відношення до нашої освіти. «Ви зобов’язані ходити туди, куди вас запрошують, щоб урізноманітнити своє дозвілля і щоб було що згадати після навчання!» Шановні викладачі! Все, що ми зобов’язані зробити за час навчання — це стати хорошими викладачами англійської, ходити на пари і здавати іспити. Ви не маєте жодного права погрожувати нам вигоном і позбавленням стипенЕкшн з-за того, що ми не пішли на виставку картин про війну або на концерт. Я вчу кілька іноземних мов, освоюю гітару, пишу вірші, розважаюся і відпочиваю, в кінці кінців. Повірте, мені є чим урізноманітнити своє дозвілля і що запам’ятати після закінчення навчання.

На другий ж тижні навчання до нас прийшла тітонька, яка керує університетським хором, і почала активно вербувати нас, викликаючи до дошки всіх по черзі й записуючи в хор абсолютно всіх, хто здатний правильно назвати всі ноти. Слава богу, що мені слон на вухо наступив! Через півроку до нас по черзі почали заходити ректор, декан, завідувач хором і вокалістка хору і істерично волати про те, що ми не ходимо на репетиції і не готуємося до концерту, який відбудеться через тиждень. Про те, що їх записали в хор, більшість хлопців дізналися тільки зараз, і, зрозуміло, ніякого бажання вони не проявляли і відразу ж сказали, що не будуть виступати. Однак ніякі відмазки не приймаються, нічого важливіше цього хору апріорі бути не може, ми зобов’язані витрачати свій особистий час на танці, які до навчання ніяк не відносяться. Секта якась, їй-богу! Не кажучи вже про те, що тобі можуть ставити п’ятірки з усіх предметів, ставити залік автоматом і закривати пропуски, якщо ти танцюєш і співаєш: нікого не хвилює, які фахівці-педагоги потім вийдуть з цих певунов, головне — що на сцені виступають, треба піти назустріч!

Найприкріше, що незважаючи на те, що у мене немає жодного пропуску за весь курс, я відмінно знаю англійську і все здавала іспити на п’ятірки-четвірки з першого разу, у мене практично немає шансів отримувати стипендію: як ви вже зрозуміли, у мене немає ні голосу, ні слуху.

Не університет, а цирк якийсь. Задовбали!